English 
Spanish
ANTONIA TSVID
Nationality: Ucrania
Email: toniaukr@ukr.net
- +56 9 8811 6084
- info@poetasdelmundo.com
Poetas Del Mundo
Poets of the world
Our Poets & Artists
Talented, Credentialed & Creative
Our Readers
A wide diverse audience
Help & Support
Call us: +56 9 8811 6084
Continent
Sentiment flows through us naturally, for artistic expression—the ink of our writing—is the very blood of our souls.
0
0
ANTONIA TSVID
SOMETHING, UNEXPECTED, AND NEW
The author of this collection of poetas, a Ukrainian poetess Antonia Tsvid (Antonina Tsvid), is a star of European poetry, the founder of modern philosophical and erotic poetry in Ukraine. A member of the National Union of liters of Ukraine, she participated in many International poetic ...
SOMETHING, UNEXPECTED, AND NEW
The author of this collection of poetas, a Ukrainian poetess Antonia Tsvid (Antonina Tsvid), is a star of European poetry, the founder of modern philosophical and erotic poetry in Ukraine. A member of the National Union of liters of Ukraine, she participated in many International poetic ...
ANTONIA TSVID
SOMETHING, UNEXPECTED, AND NEW
The author of this collection of poetas, a Ukrainian poetess Antonia Tsvid (Antonina Tsvid), is a star of European poetry, the founder of modern philosophical and erotic poetry in Ukraine. A member of the National Union of liters of Ukraine, she participated in many International poetic symposia. Her writings were included in some anthologies of European poetry alongside with the writings running frora Sapho to Byron and Iesenin ("The Golden Sky la Ofien to You. Pearls of European Lyriif Poetry published in Warsaw („Niedo zlote ci otworze. Perly liryki europejskiej”, Varchava).
In the town of Konotop^fil the Surai region, Antonia Tsvid graduated from the Sbevchenko National University in Kyiv and Higher Literary Courses in Moscow.
She has got 16 publications of her poetic collections:
The Avenue if .Love (1985), The Dawn for Two Voices (1990), Church Bells Ringing through flitches Laughter (1992), The Radiance of our Fingers (1993) - la
nian and German,-She Sinful ^yatery (1998)? If Mot Love Then a Tear (2000) ...
Antonia Tsvid artistically recites and plays her poeras when presenting them accompained by music and dancing of her fans and persons holding similar views. Her Theatre of One Poet familiarizes the audience with the contents of the new and previous books as was in Kyiv, Berlin, Hamburg, Warsaw, Poznan, and many other cities in Europe.
When in Berlin she was told by a German colleague that her poetry was so peculiar that it would be difficult to find proper analogues in modern world poetry. A polish writer Edmund Petrik wrote: "We have got accustomed to the fact that the stars of love poetry corae to us frora Fganoe, but this time they Kyiv. Therefore it is not accidentally that she was the only modern whose writings were included in the book "The Golden Sky la Ofien to You. Pearls of European Lyriif Poetry published in Warsaw, fl feel awe-struck).
Antonia Tsvit treats the interdependeney and indissolu
bility of the two elements in the universe: the masculine and
feminine ones. As she sees it, the world tree is a crossing of
two sections of existence: the one of the flesh, or the woman's
(by the horizontal line) and the other of the spirit, or man's
(by the vertical line). -^
The lyrical protagonist of Antonia Tsvid is a common woman who embodies in herself the woman's origin of the universe This very point of view is her credo involving the philosophical comprehension of the universe laws, the place of herself in the universe and that of the universe in herself through her erotic origin, through the struggle and unity, of opposites, since A He (with the capital letter) and She (with the capital letter) are always a struggle and unity. (All of Me Is the Longing for You A Love Poetry).
Sometimes the poetry of Antonia Tsvid simply shocks the local puritans: how can one deal with THIS so OP2KLX? Common readers accept her as a 'live legend', while specialists in literature of different countries when trying to discern the phenomenon of the poetess agree in one position: this is something, unexpected, and new.
A Ukrainian academician Anatoly Pohrlbny, for example, claims that the poetry of Antonia Tsvit is something which Ukmainian literature lacked to be complete, and emphasizes that the authoress admits the right of her woman-protagonist to apply the name of God to her lover» (The Slewing Gross, or A Philosophy of iTwo").
By Yuri Andrukhovlch, a writer, rtThe cognition of the world, its mysteries through lore is maybe the most painful but the only way possible. The elements of Antonia Tsvid are fire and freedom. And everything yields to these elements, and any prohibitions and taboos are wiped away, meanwhile her writing manner corresponds to these ;elemente: the ryth-reio periods which charm, an interesting and sometimes refined sound writing, a bright symbolic set of images." (A fire is burning in my icon-lamp; ...new knag, - on the tree and the lap; BerH's wheel).
It is impossible, however, to state that Antonia Tsvit deals only with the theme of intimate and eternal values such as love is. She wrote a great deal of purely world outlook poeres and compiled a lot of philosophical meditations to do with the human life sense. (We are Just a small organ; I'm dwelling in the tower ruins; At this demonstration; The Soul and <M» Word").
The poetess Antonia Tsvit represents her own way of thinking, acting and expressing herself in terms of her exceptionally rare talent and ertreraely her owfi^style. Her creative activity is remarkable for its stylistic innovations, originality of poetic form, for its metaphorlo art of writing, freedom of thought, high spirituality, and for its sincere intellectual palette.
ДЕЩО ÐЕСПОДІВÐÐЕ Й ÐОВЕ
Ðвтор цієї збірхи поезій, українÑька поетеÑа ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð¦Ð²Ñ–Ð´ /Ðнтоніна Цвид/, – зірка європейÑької поезії, заÑÐ½Ð¾Ð²Ð½Ð¸Ñ†Ñ ÑучаÑної філоÑофÑько-еротичної поезії в Україні. Член Ðаціональної Ñпілки пиÑьменників України, вона брала учаÑÑ‚ÑŒ у багатьох міжнародних поетичних Ñимпозіумах. Її твори увійшли до кількох антологій європейÑької поезії разом з творами поетів, починаючи від Сафо й Байрона Ñ– аж до ЄÑеніна („Niedo zlote ci otworze. Perly liryki europejskiej”, Varchava, 1992).
ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð¦Ð²Ñ–Ð´ народилаÑÑ Ñƒ міÑÑ‚Ñ– Конотопі СумÑької облаÑÑ‚Ñ–, закінчила КиївÑький універÑитет імені ТараÑа Шевченка у Києві та Вищі літературні курÑи у МоÑкві.
Видала 16 збірок поезій:
"ПроÑпект любові" /І985/, "Ð—Ð¾Ñ€Ñ Ð½Ð° два голоÑи" /І990/, "БлаговіÑÑ‚ крізь відьмацький регіт" /І992/, "СÑєво твоїх пальців" /І993/-українÑькою та німецькою мовами, „Гріховна таїна” /1997/, «Ð’ибране» /2008/, „Клич Майдану” /2014/, „Графіті небеÑних амфор” /2015/, „Між двох рапір” та інші. Ртакож повіÑÑ‚ÑŒ-еÑей „Зв’Ñзкова Ñвітів” Ñ– популÑрний роман у трьох книгах „Возлюбленик муз Ñ– грацій. Кохані жінки ТараÑа Шевченка” (три перевиданнÑ).
ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð¦Ð²Ñ–Ð´ майÑтерно читає та грає Ñвої вірші, предÑтавлÑючи Ñ—Ñ… у Ñупроводі музичних Ñ– танцювальних номерів у виконанні Ñвоїх прихильників Ñ– однодумців. Її "Театр одного поета" знайомить аудиторію зі зміÑтом Ñ—Ñ— нових Ñ– попередніх книжок, Ñк було в Києві, Берліні, Гамбурзі, Варшаві, Познані та багатьох інших міÑтах Європи.
У Берліні від одного з німецьких колег вона почула, що Ñ—Ñ— Ð¿Ð¾ÐµÐ·Ñ–Ñ Ð½Ð°Ñтільки Ñвоєрідна, що важко віднайти аналоги в ÑучаÑній Ñвітовій поезії. РпольÑький пиÑьменник Едмунд Петрик напиÑав таке: "Ми звикли, що зірки любовної поезії приходÑÑ‚ÑŒ до Ð½Ð°Ñ Ñ–Ð· Парижа, цього разу прийшли з Києва". ОÑÑŒ чому невипадково, що вона виÑвилаÑÑŒ єдиною ÑучаÑною поетеÑою, чиї твори вміщено до книги "Золоте небо тобі відкрито. Перли європейÑької лірики", виданої у Варшаві.
ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð¦Ð²Ñ–Ð´ торкаєтьÑÑ Ð²Ð·Ð°Ñ”Ð¼Ð¾Ð·Ð°Ð»ÐµÐ¶Ð½Ð¾ÑÑ‚Ñ– й нерозривноÑÑ‚Ñ– двох начал вÑеÑвіту: чоловічого та жіночого. ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð¦Ð²Ñ–Ð´ Ñприймає Ñвітове дерево Ñк переÑÑ–ÐºÐ°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð²Ð¾Ñ… зрізів буттÑ: плоті або жіночого /по горизонталі/ й духу або чоловічого /по вертикалі/.
Лірична Ð³ÐµÑ€Ð¾Ñ—Ð½Ñ Ðнтонії Цвід - проÑта жінка, Ñка втілює в Ñобі жіноче начало вÑеÑвіту. Саме цей поглÑд Ñтановить Ñ—Ñ— кредо - філоÑофÑьке оÑмиÑÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð·Ð°ÐºÐ¾Ð½Ñ–Ð² вÑеÑвіту, міÑÑ†Ñ Ñ—Ñ— у вÑеÑвіті й вÑеÑвіту у ній Ñамій через Ñ—Ñ— еротичне начало, через боротьбу та єдніÑÑ‚ÑŒ протилежноÑтей, оÑкільки Він /з великої літери/ й Вона /з великої літери/ - це завжди боротьба та єдніÑÑ‚ÑŒ. /"Я Ñуцільне Ð¶Ð°Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‚ÐµÐ±Ðµ". Любовна поезіÑ/.
Подекуди Ð¿Ð¾ÐµÐ·Ñ–Ñ Ðнтонії Цвід проÑто шокує тутешніх пуритан: Ñк можна про ЦЕ так ВІДКРИТО? ПроÑÑ‚Ñ– читачі Ñприймають Ñ—Ñ— Ñк "живу легенду", а літературознавці різних країн, намагаючиÑÑŒ розпізнати феномен поетеÑи, погоджуютьÑÑ Ð² одному: це - щоÑÑŒ, незвичне й нове.
Ðаприклад, українÑький академік Ðнатолій Погрібний Ñтверджує, що Ð¿Ð¾ÐµÐ·Ñ–Ñ Ðнтонії Цвід - це те, чого не виÑтачало Ð´Ð»Ñ Ð¿Ð¾Ð²Ð½Ð¾Ñ‚Ð¸ українÑької літератури, i підкреÑлює, що авторка визнає за Ñвоєю головною героїнею право називати коханого Богом. /"Обертальний хреÑÑ‚, або ФілоÑÐ¾Ñ„Ñ–Ñ Ð´Ð²Ð¾Ñ…"/.
ПиÑьменник Юрій Ðндрухович зазначає: "ÐŸÑ–Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ñвіту, його таємниць - мало не найболючийший, проте єдино можливий шлÑÑ…. Стихії Ðнтонії Цвід - це вогонь Ñ– Ñвобода. І цим ÑтихіÑм упокорюєтьÑÑ Ð²Ñе, змітаютьÑÑ Ð±ÑƒÐ´ÑŒ-Ñкі заборони й табу, їм відповідає Ñ– манера пиÑьма: зачаровуючі ритмічні періоди, цікавий, чаÑом вишуканий звукопиÑ, ÑÑкравий Ñимволічно-образний Ñ€Ñд." /"Палає вогник у моїй лампадці"; "Сук молодий - на дереві Ñ– лоно"...; "Чортово колеÑо"/.
Однак не можна Ñказати, що ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð¦Ð²Ñ–Ð´ вдаєтьÑÑ Ð»Ð¸ÑˆÐµ до теми інтимного й вічного - коханнÑ. Вона напиÑала дуже багато чиÑто ÑвітоглÑдних поезій, філоÑофÑьких роздумів над ÑенÑом людÑького життÑ. /"Ми - лишень маленький орган"; "Мешкаю на руїнах вежі"; "Ðа цій демонÑтрації"; "Душа Ñ– Ñлово"/.
У поетеÑи Ðнтонії Цвід - Ñвоє миÑленнÑ, ÑÐ²Ð¾Ñ Ð»Ñ–Ð½Ñ–Ñ Ð¿Ð¾Ð²ÐµÐ´Ñ–Ð½ÐºÐ¸ й ÑÐ°Ð¼Ð¾Ð²Ð¸Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñƒ рамках Ñ—Ñ— виключно рідкіÑного таланту й Ñуто Ñ—Ñ— влаÑного Ñтилю. ТворчіÑÑ‚ÑŒ Ðнтонії Цвід відзначаєтьÑÑ ÑтиліÑтичнім новаторÑтвом, оригінальніÑÑ‚ÑŽ поетичної форми, метафоричніÑÑ‚ÑŽ миÑтецтва пиÑьма, Ñвободою думки, виÑокою духовніÑÑ‚ÑŽ й щиріÑÑ‚ÑŽ інтелектуальної палітри.
Antoniïa Tsvid, « Entre deux lames »
Poèmes traduits en français par Dmytro Tchystiak
***
Душа Ð¼Ð¾Ñ Ð½Ðµ належить мені
й не підкорÑєтьÑÑ Ð½Ñ– розуму, ні Ñерцю —
це інша Ñторона м е н е —
можна б пройти у Ñ—Ñ— Ñвіт
але мої боÑÑ– ноги мають влаÑне Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ —
Ñ Ð¿Ñ–Ð´ÐºÐ¾Ñ€ÑÑŽÑÑ Ñ€ÑƒÑ…Ð°Ð¼ Ñвоїм —
кожен з Ñких — то Ð¿Ð¾ÐºÐ»Ð¾Ð½Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¢Ð²Ð¾Ñ€Ñ†ÐµÐ²Ñ– —
крізь ÑвідоміÑÑ‚ÑŒ мою
він увіходить у кожну клітинку м е н е —
Ñ– відбуваєтьÑÑ Ð¿Ñ€Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¾Ñ€Ð³Ð°Ð½Ñ–Ð·Ð¼Ñƒ.
Що Ð¼Ð¾Ñ Ð¾Ñ€Ð³Ð°Ð½Ñ–Ð·Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ð±ÐµÐ· Ðього?
ПраÑвіт — з відрубаною головою.
***
Mon âme ne m’appartient pas,
ne se soumet plus ni à l’esprit, ni au cœur,
c’est une autre partie de mon ê t r e,
on aurait pu entrer dans son monde,
pourtant mes pieds nus ont leur vie propre vie,
je suis l’esclave de mes mouvements
dont chacun se prosterne devant le Créateur,
à travers ma conscience
il entre dans chaque parcelle de mon ê t r e
et nettoie mon corps à grande eau.
Comment me serais-je organisée sans lui ?
Comme des limbes avec des têtes coupées.
***
Коли б людина
живилаÑÑ
лише енергією землі,
води Ñ– ÑонцÑ, Ñк дерево,
вона б ÑтоÑла по коліна в землі.
І у чому наш вищий ÑенÑ?..
***
Si l’homme
ne se nourrissait
que de l’énergie de la terre,
des eaux et du soleil, tel un arbre,
il serait resté dans la terre jusqu’aux genoux.
Où se trouve-t-il, notre sens supérieur ?..
***
У глибокому колодÑзі
палахкоче
Ð¼Ð¾Ñ Ð¾Ð´Ð¸Ð½Ð¾ÐºÐ° Ñвічечка,
пропалюючи шпарку
в гущі води...
Що ж чатує на неї там —
за пропаленим дном?!
***
Dans une fontaine profonde
clignote
ma bougie, si seule,
brûlant une fente à travers
la densité de l’eau...
Mais quelles retrouvailles
derrière le fond brûlé ?!
***
Де є дорога,
там є завжди рух.
Ðерухомо на ній лежить
лише загнаний кінь,
а ще - камінь.
Ð–Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ —
Джегернаутова коліÑницÑ.
Падаємо у щаÑливому екÑтазі
під твої колеÑа!
***
Chaque chemin
se met en mouvement.
L’immobilité gît
dans le cheval usé
ou dans la pierre.
La vie
roule comme le Juggernaut.
Nous tombons sous ses ondes
dans l’extase bienheureuse !
***
Відлітаємо за межі
обертальних Ñфер Ñвіту—
підперезаного залізним каркаÑом—
а дерева — мов Ñщірки —
Ñповзають лапами ÐºÐ¾Ñ€Ñ–Ð½Ð½Ñ —
до прірви...
***
On s’envole au-delà
des sphères tournoyantes du monde
avec sa ceinture encastrée dans le fer,
alors que les arbres comme des lézards
rampent de leurs pattes-racines
vers le gouffre...
***
МИ — ЛИШ ÐœÐЛЕÐЬКИЙ ОРГÐÐ
великого ОРГÐÐІЗМУ,
що перемелює Ñірий згуÑток Ð½Ð°Ñ —
на чиÑту Любов...
Вивергнутий із безодні
за це хреÑта Ñвого ніÑ...
Що ж, ХриÑÑ‚Ð¾Ñ Ð±ÑƒÐ² оÑобливий чувак:
він добре знав,
що метелик —
викарабкуєтьÑÑ Ð· гуÑені...
Мабуть, це неприємне Ð²Ñ–Ð´Ñ‡ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ —
Ñ Ð° м о п е Ñ€ е Ñ‚ в о Ñ€ е н н Ñ.
***
NOUS NE SOMMES QU’UN PETIT ORGANE
du grand ORGANISME
qui moud nos graines grises
pour le blé de l’Amour pur...
Souvenons-nous du craché
du précipice, avec sa croix...
Christ était un drôle de type
qui savait bien :
le papillon
doit sortir de la chenille...
On doit se sentir mal à l’aise pour
l’ au t o c r é a t i o n.
***
О СЕÐЕКО, ЖЕРТВО ÐЕРОÐÐ!
Ти й доÑÑ– гадаєш,
що Ñвобода — у Ñамій людині?
Чи вже збагнув, що вона
приходить лише в труну,
коли з розтліннÑм тіла
вмирають Ñ– вампіри ÑвідомоÑти?
...Лише тоді
ти здатен дихати вільно
в грудÑÑ… ойкумени
геніальніÑÑ‚ÑŽ покинутих тобою
думок!
***
Ô SENÈQUE, VICTIME DE NÉRON !
Crois-tu encore
que la liberté se trouve dans l’homme ?
Aurais-tu oublié qu’elle n’entre
que dans la tombe lorsque
les vampires de la conscience meurent
avec la pourriture du corps ?
...C’est alors que
tu pourras respirer librement
dans les poumons de ta patrie
avec le génie de tes idées
rejetées !
***
ТВІЙ ЗІРВÐБИТЬ ÐМФОРÐ
з вишуканим горлечком...
ЗаглÑнь у Ñ—Ñ— Ñмерк -
узриш Ñліпу ÑамотніÑÑ‚ÑŒ,
що намагніченими від ÑтражданнÑ
пальцÑми
намацує на Ñ—Ñ— Ñтінках
петлю єдиного отвору,
у Ñкій -
ÑпаÑіннÑ!
***
L’AMPHORE ATTIRE TON REGARD
par sa gorge exquise...
Regarde dans son crépuscule,
tu veras une solitude aveugle
qui tâte de ses doigts magnétisés
par la peine
sur les bords
la boucle d’une seule ouverture
où l’on trouve
le salut !
***
ТИ — ВИПÐДКОВІСТЬ
у царÑтві Джерел Ñ– Смертей,
що, витікаючи одне з одного,—
одне в одне втікають...
Ðа межі Ð”Ð½Ñ Ñ– Ðочі
ти, бранець Плоті й Духу,
Ñтежиш за влаÑною душею,
що тремтить Ñвічечкою
на коÑмічному протÑзі —
Вищий Дух вертає в Ñамого Ñебе...
... І повертаєш у комору Ñебе —
ти...
***
TU ES UN HASARD
dans le royaume des Ruisseaux et des Morts
qui coulent l’un de l’autre
pour tomber l’un dans l’autre...
A la frontière du Jour et de la Nuit,
toi, le prisonnier de la Chair et de l’Esprit,
tu guettes ton âme propre
qui tremble comme une bougie
dans le courant d’air cosmique :
l’Esprit Suprême revient à lui-même...
...Toi aussi tu reviens dans ta maison,
en toi...
* * *
Вечір
розгортає тишу, Ñк жінку.
ШелеÑтить
шовками прозорих мереж...
Ðа перÑах Ñвоїх
розтоплю тебе, Ñк крижинку,
Ñ– ти – оживеш!
Голий міÑÑць
приймає небеÑну купіль,
вÑім відкритий вітрам...
Вітер
розгортає жінку в пітьмі...
Розгортає, Ñк храм.
***
Le soir
ouvre le silence comme une femme.
Frissonne
avec la soie des mailles transparentes...
Sur mes seins
je ferai fondre ton flocon de neige
et tu renaîtras !
Une lune nue
prend le bain céleste...
Le vent
Ouvre la femme dans le noir...
Ouvre comme un temple.
ГÐДЮКРПРОМЕÐЯ
ОÑміÑна вітрами,
Ñтихне ніч,
і промінь відповзе,
Ñк та гадюка...
Ðе можетьÑÑ, не йметьÑÑ –
в шибу Ñтука
твоїм цілунком оÑÑ–Ñнна ніч.
LA VIPÈRE DU RAYON
La nuit s’apaise,
après les rires des vents,
et le rayon sifflera
comme une vipère…
Je n’y peux rien, je n’y veux rien,
dans ma vitre frappe
une nuit auréolée de ton baiser.
ТВОЯ СОПІЛКÐ
Сопілки твоєї
торкнуÑÑ Ð³ÑƒÐ±Ð°Ð¼Ð¸
і видобуду звуки чарівні...
Звук зірве із Ñебе луну,
Ñк опанчу,
Ñ– покочуÑÑ Ð·Ð° нею
обірваною Ñтруною…
TA FLÛTE
Je toucherai ta flute
de mes lèvres
pour faire jaillir les sons enchantés…
Le son jettera bas l’écho,
son manteau de pluie,
et j’y résonnerai
comme une corde brisée…
* * *
...Моторошно...
Виють вовки в хащах душі.
Затулю вуха мушлÑми –
краще Ñлухатиму шум океану...
Ув акваріумах зіниць
Ñпалахнуть вогники золотих рибок,
Ñ– вовки – втечуть!
Лиш не зіткниÑÑŒ із ними
на моїм порозі.
***
La peur…
Les loups hurlent dans la forêt de mon âme.
Je bouche l’ouïe avec des coquillages:
mieux vaut écouter le bruit de l’océan…
Dans l’aquarium de mes pupilles
virevoltent les feux des poissons d’or
et les loups s’enfuient!
Ne bute pas sur eux
à ma porte.
* * *
БоїшÑÑ Ð¼ÐµÐ½Ðµ втратити…
Хіба Ñ Ð¿Ð°Ñ€Ð°Ñолька,
Ñку муÑиш тримати в руках?
Я – Ñ‚Ð²Ð¾Ñ ÑˆÐºÑ–Ñ€Ð°.
Ршкіру
здатна знÑти хіба що зміÑ.
Рще...
могила.
***
Tu as peur de me perdre, dis-tu…
Serais-je un parapluie
pour me tenir dans ta main?
Je suis dans ta peau.
La peau,
seul le serpent peut la perdre.
La tombe
aussi…
* * *
Ти торкнувÑÑ
білої клавіші мого тіла,
обізвалаÑÑ Ð¶
чорна клавіша моєї душі...
Кожен інÑтрумент
має Ñвого музиканта.
***
Tu as effleuré
la touche blanche de mon corps
mais c’est la touche noire
de mon âme qui résonne…
Chaque instrument
trouve son musicien à lui.
No record found.
No record found.
No record found.
No record found.
Comments
Follow me on: